СПРОСТУВАННЯ НАКЛЕПУ ОПУБЛІКОВАНОГО «УКРАЇНСЬКОЮ ПРАВДОЮ» ТА «ДЕТЕКТОР МЕДІА»
Видання «Українська правда» та «Детектор Медіа» розмістили публікації щодо діяльності адвоката та правозахисника Андрія Гожого, котрі містить неправдиву та вигадану інформацію. При підготовці матеріалу редакція «Детектор Медіа» та «Української правди» не …
Видання «Українська правда» та «Детектор Медіа» розмістили публікації щодо діяльності адвоката та правозахисника Андрія Гожого, котрі містить неправдиву та вигадану інформацію.
При підготовці матеріалу редакція «Детектор Медіа» та «Української правди» не зверталися до Андрія Гожого за коментарем, та не надали можливості висловити свою позицію щодо наведених у публікації тверджень. Після того, як Андрію Гожому стало відомо про матеріали, він звернувся до редакцій з проханням надати право на відповідь, бо серйозні звинувачення щодо конкретної особи були опубліковані без належної перевірки, без урахування позиції іншої сторони та без готовності надати можливість для публічного спростування. Редакції «Детектор Медіа» та «Української правди» проігнорували звернення Андрія Гожого, продемонструвавши «високі стандарти» журналістики.
Спростування надаємо по тексту «Детектор Медіа» в форматі: цитата – наш коментар.
«Та особливу увагу на каналі привертає проєкт «Говорільня», де кремлівські тези з регулярністю просувають автори «Правового Контроля» Артур Журбенко та Андрій Гожій (останнього підписують, як Андрій Гожій, Андрей Гожый, Андрей Гожий).» – Безпідставне твердження, позбавлене будь-яких доказових фактів або цитат. Жодної «кремлівської тези» Андрій Гожий не просував і не просуває.
«В своїх виступах Гожій повторює всі можливі штампи кремлівської пропаганди. І це не дивно, бо практикує цей вид спорту «правозахисник» досить давно» – Оціночне судження емоційного характеру. Автори публікації не навели жодного конкретного прикладу або висловлювання А. Гожого, яке б підтверджувало цю тезу.
«Саме він (Гожий – прим.ред.) був автором фейку про збиття Малазійського Боінгу українським військовим пілотом Владиславом Волошиним.» – Недостовірна інформація. Андрій Гожий ніколи не досліджував тему збиття малайзійського «Боїнга» (рейс MH17) і жодного разу публічно не коментував цей факт. Редакція не наводить і не здатна навести жодного матеріалу чи цитати А. Гожого на цю тему за їх відсутності.
«Соавтором «правозахисника» був нині покійний житомирський журналіст Андрій Лактіонов, який до того ж був засновником газети «Патріот» (ТОВ «РЕДАКЦІЯ ГАЗЕТИ „ПЛЮС ПАТРІОТ ПЛЮС“»)». – Нонсенс-твердження, бо у людини, яка не має жодного відношення до публікацій про збитий літак, не може бути «співавторів» з цієї теми.
«Цікаво, що газета «Патріот» досі функціонує, будучі зареєстрованою на померлого Лактіонова. А Андрій Гожий продовжує публікувати там пропагандистські матеріали під час війни.» – Недостовірна інформація. Андрій Гожий не випускає та не публікує жодних пропагандистських матеріалів. Автори знову не надали жодного посилання чи прикладу таких публікацій.
«Також Андрій Гожій довгий час був автором сепаратистського видання “УкраїнаРУ”. Тут навіть додаткові коментарі писати не має сенсу.» – перекручена та спотворена інформація. Андрій Гожий ніколи не був автором чи штатним або позаштатним дописувачем цього ресурсу. Усі коментарі та інтерв’ю надавалися виключно в межах професійної адвокатської та правозахисної діяльності. До початку повномасштабної агресії РФ надання коментарів та інтерв’ю даному ресурсу, та ресурсам в РФ, не було заборонено жодним законом. Цим майданчиком у той період користувалися сотні українських діячів, включно з представниками найвищих ешелонів влади.
«Трохи раніше, 31.12.2020 – була відкрита кримінальна справа за ознаками державної зради (ст. 111 УК), яку правоохоронці вбачили в діях громадянина Гожия. Одночасно з розслідуванням Житомирська міська поліція проводить дослідчу перевірку за фактом розпалювання Андрієм Гожим міжнаціональної ворожнечі (ст. 161 КК).» – Маніпуляція та викривлення процедурних фактів. Щодо Андрія Гожого правоохоронними органами не ініціювалося кримінальне переслідування, йому не оголошувалося про підозру та не висувалося обвинувачення за ст. 111 або ст. 161 КК. Автори публікації викривили наявну в публічному доступі інформацію, не розібравшись у процесуальних статусах.
«Що ж стосується тих, кого правозахисник та адвокат Андрій Гожий захищав, то більшість прізвищ легко знайти на «Миротворці».» – Пряме порушення міжнародних стандартів та Закону про адвокатуру та адвокатську діяльність, яка суворо забороняє ототожнювати адвоката з його клієнтом. Кожна особа має конституційне право на захист і презумпцію невинуватості. Спроба дискредитувати адвоката через правову допомогу особам, зокрема обвинуваченим у політично чутливих справах (деякі з яких визнані міжнародними організаціями в’язнями сумління), є свідченням правового невігластва авторів.
«На жаль, таких авторів та «правозахисників», як Артур Журбенко та Андрій Гожій, та й таких видань, як Правовий Контроль, в Україні ще досить багато. Вони мімікрують під українські ресурси, хоча насправді є розсадниками російської пропаганди та всіх зовнішніх штампів Кремля. Наша задача – звертати на них увагу й робити так, щоб кількість таких ресурсів ставала меншою, а на посібників Кремля звертали увагу правоохоронні органи.» – Бездоказова декларативна заява, спрямована на публічне шельмування та створення тиску на незалежну адвокатську діяльність.
Спростування надаємо по тексту «Українська правда» в форматі: цитата – наш коментар.
«У виступах Гожий активно використовує проросійські пропагандистські штампи, причому робить це майстерно. Очевидно, дається взнаки досвід, адже займається цим він не перший рік. Саме він був співавтором фейку про збиття малайзійського «Боїнга» у 2014 році українським військовим пілотом. Допомагав у створенні фейку Андрію Гожому нині покійний журналіст Андрій Лактіонов, засновник газети «Патріот», яка згодом стане плацдармом для розміщення статей та відеоматеріалів «Правового Контролю»» – Цілковита вигадка. Автор матеріалу не наводить жодного доказу, аудіо-, відео- чи текстового фрагменту, де А. Гожий розповсюджував би згадані штампи або коментував тему катастрофи рейсу MH17.
«Але найяскравіші плями на репутації Андрія Гожия – кримінальна справа за ознаками державної зради (ст. 111 КК України), а також перевірки факту розпалювання міжнаціональної ворожнечі (ст. 161 КК України).» – Недостовірна інформація. Андрію Гожому не вручалася підозра та не висувалося обвинувачення ні в державній зраді, ні в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі.
«На жаль, пропагандистська діяльність Кремля процвітає в Україні до цього дня, незважаючи на війну, через організації на кшталт «Правового Контролю» та їхніх засновників на кшталт Артура Журбенка та Андрія Гожія.» – Поверхневе узагальнення, яке не містить жодного фактичного підтвердження або аналізу конкретних правозахисних чи журналістських матеріалів. Автор матеріалу заплутався у власних вигадках і спростував сам себе в межах однієї публікації. Андрій Гожий не є і ніколи не був засновником ГО, газети, сайту, ТОВ видання «Правовий Контроль», що легко перевіряється через відкриті державні реєстри. Спочатку автор правильно вказує єдиного засновника, а вже через кілька абзаців приписує заснування ЗМІ «Правовий Контроль» ще й А. Гожому – суто заради штучного підгоняння під потрібний викривальний контекст.
Рівень «розслідування» та журналістської ретельності авторів чудово ілюструє той факт, що вони навіть не спромоглися з’ясувати, як правильно пишеться та відмінюється прізвище людини, яку взялися публічно таврувати. Назви кшталт «Гожія» замість Гожого чи плутанина між Гожий і Гожій демонструють одне з двох: або автори банально не володіють граматикою української мови та не спромоглися глянути до офіційних реєстрів/сайту, або ж це свідома халатність та неповага. Якщо «журналісти» спіткнулися вже на власному імені фігуранта, чекати від них глибокої перевірки фактів чи юридичної грамотності було б надмірним оптимізмом.
Критика дій чи рішень державних органів є елементом демократичного суспільства та правозахисної діяльності. Вона не є і не може автоматично ототожнюватися з «державною зрадою» чи ворожою пропагандою. Натомість публікація бездоказових звинувачень, відмова від перевірки фактів та ігнорування права на відповідь свідчать про недотримання журналістських стандартів і перетворення окремих медіамайданчиків на інструмент зведення особистих рахунків.
