Сутність цифрової криміналістики
З початком війни РФ проти України значно зросла значимість розробки і впровадження нових методів і технологій для розслідування злочинівяк кримінального характеру, так і злочинів, проти української державності (колабораціонізм, шпигунство, пособництво срані-агресору …
З початком війни РФ проти України значно зросла значимість розробки і впровадження нових методів і технологій для розслідування злочинівяк кримінального характеру, так і злочинів, проти української державності (колабораціонізм, шпигунство, пособництво срані-агресору і так далі). Про необхідність посилення кібербезпеки говорить і в своєму есе в журналі «Економіст» і Головнокомандувач ЗСУ Генерал Валерій Залужний.
У центрі уваги використання технологій у правоохоронній діяльності – інтерес до інформації для запобігання небезпеці та для доказових цілей у кримінальному провадженні. Крім того, практика досудового розслідування – це ще й спрощення робочих процесів. Багато завдань, які в минулому виконувалися людьми і займали багато часу, тепер можна виконати або принаймні прискорити за допомогою комп’ютерів.
Практика розслідування має бути на передньому краї технологій. Добре навчені слідчі очікують працювати під час служби принаймні на тому ж технологічному рівні, який зараз став стандартом для більшості людей у їхньому приватному житті, наприклад, завдяки використанню потужних смартфонів і ноутбуків. Однак амбіції правоохоронців щодо використання технічних новинок мають свої межі. Частково це пов’язано з обмеженою здатністю реагувати на нові події – правоохоронні органи є громіздкою бюрократичною системою. Однак у деяких випадках такі амбіції також стикаються з юридичними перешкодами, які в демократичній конституційній державі обов’язково виникають через той факт, що використання слідчими технологій майже завжди посягає на основні права людей – в результаті чого користь від технології, про яку йде мова, для безпеки широкої громадськості також необхідно зважити ризики для основних прав постраждалих і незалучених третіх сторін.
Це означає, що складні суперечності між тим, що є технічно можливим, і тим, що є (конституційно) юридично дозволеним, є неминучими. Особи, які приймають політичні рішення, стикаються з проблемою прийняття рішень між практичними вимогами, стандартами основних прав і власними політичними інтересами.
Через швидкий технічний розвиток використання правоохоронцями нових технологій було постійною темою громадських дискусій протягом десятиліть, часто пов’язаних із політичними та правовими суперечками, такими як збереження даних.
Вже активно розвивається така нова галузь науки, як цифрова криміналістика – це процес пошуку, захисту та аналізу цифрових даних, які потім стають слідами та визначають, чи пов’язані вони зі злочинним діянням.
у боротьбі з кіберзлочинністю загалом.
Крім того, нові методи розслідування, такі як віртуальна реальність, відкривають для слідчих багатообіцяючі можливості застосування. У разі скоєння злочину суттєві висновки про факти злочину можна зробити шляхом аналізу місця злочину. За допомогою 3D-лазерного сканування кожен куточок місця злочину тепер сканується та архівується. Нові технології тепер дозволяють розкривати злочини безпечніше та швидше. Правоохоронці припускають, що в майбутньому майже у всіх розслідуваннях будуть задіяні докази з цифрових пристроїв.
Злочини за допомогою цифрових засобів є надзвичайно складною темою. Щоб поліцейські не відставали від постійних інновацій, необхідні постійне навчання та передові технології цифрового інтелекту. (Цифровий інтелект відноситься, з одного боку, до даних, зібраних із цифрових джерел, таких як смартфони, комп’ютери тощо, а з іншого боку, до процесу, за допомогою якого органи влади збирають, перевіряють, аналізують, керують і використовують ця інформація для більш ефективних розслідувань). Збільшується не лише кількість пристроїв, але й складність технологій, наприклад шифрування. Це означає, що більше часу та потреб у персоналі не уникнути.
Крім того, стурбованість громадян і урядовців щодо доступу виконавчої влади до персональних даних призвела до суворих умов збору даних пристроїв. Крім того, використовувані інструменти повинні включати ряд функцій, які забезпечують належний захист конфіденційності. Тому важливо розуміти сучасні тенденції в цифровій криміналістиці.
Багато з цих цифрових ресурсів і технологій, необхідних для їх ефективного використання, не існували навіть п’ять років тому. Дослідники регулярно повідомляють, що велика кількість цифрових пристроїв загрожує перевантажити їхні лабораторії.
Ситуація погіршується тим, що сама технологія сприяє злочинам і значно ускладнює розслідування, а також те, що злочинці можуть здійснювати свої злочини по всьому світу. Мобільні технології та транзакції з криптовалютою, наприклад, використовуються як у самих злочинах, так і в розслідуваннях. І Інтерпол, і Організація Об’єднаних Націй повідомляють про зростання кіберзлочинності під час пандемії коронавірусу від 30% до 600% залежно від типу злочину.
Співробітники правоохоронних органів повинні бути більш ефективними у зборі та інтерпретації цифрових доказів, щоб розкрити деталі, які зрештою дозволять розкрити справу.
Під час аналізу цифрових розвідувальних даних слідчі можуть визначити «вказівники», які ведуть до розкриття злочинів, визначення місцезнаходження жертв і затримання підозрюваних.
Користувачі мобільних пристроїв люблять такі інструменти, як обмін повідомленнями та покрокова навігація. Багато з наших щоденних справ можливі лише завдяки смартфонам. Багато людей не хочуть, щоб дані, які вони генерують, використовувалися для наскрізного спостереження за злочинцями, особливо в умовах, коли влада експериментує з рішеннями штучного інтелекту та машинного навчання, такими як розпізнавання облич. Прихильники конфіденційності та громадянських прав закликають правоохоронні органи дотримуватися етичних правил під час використання інструментів із підтримкою штучного інтелекту та уникати упередженості алгоритмів, наприклад, під час використання програмного забезпечення для розпізнавання облич.
Тому важливо, щоб правоохоронні органи створили відповідну внутрішню політику поводження з пристроями та даними для захисту конфіденційності громадян. Вони також повинні проінструктувати кожного працівника, який взаємодіє з громадськістю, щодо того, як використовувати та впроваджувати настанови у своїй повсякденній роботі.
Цифрова трансформація відбувається не лише у світі споживчих пристроїв. Правоохоронні органи також усвідомлюють, що їм потрібні передові цифрові платформи для збору, аналізу та обміну даними вчасно, щоб спростити процеси розслідування. Такі платформи зараз незамінні для ефективного аналізу великої кількості цифрових носіїв даних у контексті справи.
Однак для того, щоб використовувати нові технології, необхідна підготовка та підвищення кваліфікації нинішніх і новопризначених правоохоронців. Це стосується всіх працівників, а не лише тих, хто працює в цифрових лабораторіях.
Швидке збільшення цифрових даних неминуче призводить до хаосу. Щоб навести порядок у цьому хаосі, реагувати на згадані вище тенденції та підвищити довіру суспільства до поліції, правоохоронним органам потрібна підтримка рішень, які забезпечують безпечне керування даними розслідування та перетворення їх на значущу інформацію.
Також визначено основні аспекти, які необхідно враховувати перед використанням цих технологій на практиці:
Правова база. Потрібна чітка та детальна законодавча база для регулювання впровадження та використання технологій є необхідною та пропорційною.
Мета. У зв’язку з ідентифікацією існує вищий ризик порушення основних прав. Тому в цьому випадку потрібні більш суворі перевірки необхідності та пропорційності.
Поведінкові наслідки. Використання новітніх технологій є особливо проблематичним, оскільки може викликати побоювання, що держава переважає людей. Ці технології слід використовувати лише у виняткових випадках, наприклад, у боротьбі з тероризмом або під час пошуку зниклих безвісти людей чи жертв злочинів, або розшуку злочинців, які скоїли важкі злочини під час війни.
Місцезнаходження. Використання нових технологій може справити жахливий ефект і перешкодити людям реалізувати своє право на свободу зібрань. Тому таке використання цих технологій навряд чи є пропорційним або необхідним.
Похибка – алгоритми ніколи не дають остаточного результату, а лише показують ймовірність. Тому ризик неправильного маркування людей має бути зведений до мінімуму. Крім того, з будь-якою людиною потрібно поводитися гуманно.
Державні закупівлі. Закуповуючи технології органи влади повинні включати в технічні специфікації та контракти аспекти, пов’язані з основними правами, такі як захист даних або вимоги щодо недискримінації.
Оцінка впливу – органи влади повинні отримати всю необхідну інформацію від компаній-виробників, щоб провести оцінку впливу технологій розпізнавання облич, які вони збираються придбати та використовувати, на фундаментальні права.
Моніторинг. Враховуючи швидкий розвиток цих технологій, ретельний моніторинг з боку незалежних регуляторів є важливим. Ці наглядові органи повинні мати достатні повноваження, ресурси та досвід.
Хоча точність цих технологій виявлення постійно вдосконалюється, ризик помилкових результатів залишається, особливо для певних груп меншин. Крім того, люди не можуть захистити себе від можливого зловживання.
Органи влади, які планують використовувати ці технології на практиці, повинні серйозно поставитися до цих фундаментальних прав.
Всі ці моменти стосуються проблем штучного інтелекту також. Навіть якщо потенціал штучного інтелекту ще не повністю передбачуваний, його вже розглядають як «нову електрику» через його різноманітні застосування.
Очікується, що штучний інтелект підвищить ефективність і точність у різних сферах застосування, значно підвищивши суспільний добробут і національну безпеку. Водночас виникають принципові питання. Потрясіння на ринках праці, зменшення контролю людей у критичних процесах прийняття рішень, посилення соціального контролю над тими, хто розробляє та використовує ШІ, а також зміни в глобальній структурі влади є одними з передбачуваних і поки що невідомих. Ми повинні керувати ризиками штучного інтелекту, але за жодних обставин ми не повинні втрачати можливості та переваги штучного інтелекту через надмірне регулювання. Це також включає той факт, що штучний інтелект можна використовувати, наприклад, для розшуку зниклих дітей або для боротьби з тероризмом і розкриття тяжких злочинів під час війни. Неправильно, що нові правила ШІ цього не дозволяють.
Використання нових технологій у повсякденній роботі правоохоронців забезпечить якісніше та швидше розслідування злочинів у майбутньому. Їх значні успіхи роблять інструменти «прогнозної діяльності» невід’ємною частиною глобальної роботи правоохоронців. Великим завданням на майбутнє буде створення оптимального балансу між громадською безпекою та особистими правами людини.