Доля Єрусалимського Патріархату та існування християн у Святій Землі були пов’язані з політичними подіями в регіоні в усі часи. Православний Єрусалимський Патріархат, або Єрусалимська Церква, є безперервним продовженням першої християнської громади, першим єпископом якої був святий Яків, брат Господній. Святий Яків головував на першому Апостольському соборі в Єрусалимі в 48 році нашої ери.

З 70 по 134 рік нашої ери Єрусалимська Церква перебувала у вигнанні в Трансйорданії, але протягом століть Престолом був Єрусалим. Святий Олександр, один із видатних єпископів раннього періоду, заснував духовну школу та бібліотеку. За три століття гонінь на християнство багато членів Єрусалимської Церкви стали мучениками. Новий період розпочався в IV столітті, коли Свята Олена за дорученням свого сина імператора Костянтина Великого звела церкву Воскресіння в Єрусалимі та базиліку Різдва Христового у Віфлеємі.

Православний Єрусалимський Патріархат був створений у 451 р. рішенням Халкидонського Собору про піднесення Єрусалимської Церкви до рангу Патріархату. Раніше християнські громади на Святій Землі перебували під юрисдикцією Антіохійського Патріархату. Рішення Халкидонського собору було прийнято через зростання значення Єрусалима як місця призначення для християнських паломників, особливо з епохи Костянтина і далі. Однак розквіт християнства на Святій Землі закінчився на початку VII століття, коли спочатку перси, а потім араби-мусульмани завоювали Єрусалим. Під правлінням хрестоносців (12 століття) Рим заснував латинський патріархат Єрусалиму. Після завоювань сельджуків і мамлюків, а з 1516 р. Свята Земля увійшла до складу Османської імперії та залишалася під нею понад 400 років. У цей період усі православні християни перебували під юрисдикцією Константинопольського патріарха, а всі єрусалимські патріархи зазвичай проживали в Константинополі.

Османи переважно передавали нагляд за святими місцями в Єрусалимі грекам. Це поступово призвело до відчуження між ієрархією грецького походження та арабомовним населенням, що досі створює напругу між громадами та єпископами Єрусалимського Патріархату. Єпископи Єрусалимського Патріархату обираються з числа Братства Гробу Господнього, яке складається виключно з греків (нині близько 120 ченців). Одружені парафіяльні священики та вірні, натомість, переважно араби. Тому в монастирях літургія в основному відправляється грецькою мовою, тоді як на парафіях як літургійна мова зазвичай використовується арабська.
За Патріарха Діодора І (1981-2000) Єрусалимський Патріархат став речником тих православних, які дуже стримано ставилися до екуменізму, і відкликав своїх делегатів з усіх двосторонніх та екуменічних діалогів Православної Церкви. Патріархія пережила важкі часи за Патріарха Іринея I (2001-2005), який був остаточно скинутий через суперечливі угоди з нерухомістю і з того часу перебуває під домашнім арештом.

З Патріархом Феофілом III, який обіймає цю посаду з 2005 року, Патріархат знову відкрився для екуменізму та відновив свою участь у Всесвітній Раді Церков, Раді Церков Близького Сходу та в міжнародних діалогах.

Забігаючи наперед зазначимо, що конфлікти періодично виникають між грецькими та арабськими представниками Єрусалимського патріарха, а також між даною церковною організацією та Урядом Ізраїлю, з єврейськими та арабськими (мусульманськими) радикалами. Для вирішення складної ситуації лідери Єрусалимського Патріархату періодично звертаються за допомогою до Москви, що тільки посилює напругу в цілому.

У політичному плані Єрусалим часто обговорюють лише з двох сторін — ізраїльської та палестинської. Цей факт не означає заперечення або ігнорування особливої ролі Йорданського Хашимітського Королівства, яке у своїй мирній угоді з Ізраїлем наполягало на тому, щоб бути головним партнером під час вирішення статусу Єрусалиму між Ізраїлем та палестинцями.

Релігійне значення Єрусалиму залишається окремою темою — це просто місто надзвичайної важливості для трьох авраамічних віросповідань.

Як спадкоємиця традицій, власності та лідерства, Православна Церква прагне відігравати значну роль у політичному майбутньому цього міста. Юрисдикція православного патріархату, який налічує понад 150 000 християн, поширюється на території Ізраїлю, Палестинської Автономії (ПА), включаючи Єрусалим, і Йорданського Хашимітського Королівства. За замовчуванням патріарх бере на себе роль політичного лідера, чий голос вважається невід’ємною частиною багатьох місцевих та міжнародних справ. Як місцева інституція православний патріархат та уряд Ізраїлю покладаються на співпрацю для виконання багатьох своїх функцій. Але не обходиться без конфліктів.

У той же час будь-який новообраний греко-православний патріарх повинен отримати схвалення своєї кандидатури трьома сторонами: Йорданією, Ізраїлем і Палестиною. Члени Синоду повинні мати громадянство Йорданії. Основною функцією патріархату є збереження та захист найсвятіших місць у християнському світі, як це робилося від зародження християнства.

Зростаюча напруженість між арабськими віруючими і вищим духовенством грецького етносу в середині православного Патріархату в Єрусалимі за остатні 4 роки переросла в повномасштабну війну. Ізраїльський наступ в Секторі Газа і трагедія зростаючого числа жертв серед палестинського цивільного населення каталізують протистояння між православними християнами на Святій Землі: православні араби звинувачують Патріарха та інших православних прелатів грецького походження в змові з призвідниками ізраїльської «війни геноциду», як її називають.

2 роки тому арабський єпископ Аталла Ханна разом з архімандритами, священиками і арабськими віруючими в черговий раз виступив проти «расистського панування над Єрусалимською церквою» та занепаду, викликаного відсутністю пастирської турботи про її віруючих. Це призвело до різкого скорочення числа православних християн в останні роки, оскільки вони вважають за краще переходити в інші християнські церкви.

Зокрема арабські вірні протестують проти розбазарювання грошей, пожертвуваних Церкві попередніми поколіннями. Вони критикують занедбаність Патріарших шкіл і церковних судів, а також корумповане управління майном Патріарха, якому повністю бракує прозорості.

Враховуючи події, свідками яких в даний час є на Святій Землі, найбільше виділяються моменти, пов’язані з ізраїльсько-палестинським конфліктом. Надмірно гострої критики Арабські православні християни піддали грецького священика, що служить в регіоні Назарет. Він став головним церковним прихильником кампанії, яку підтримують ізраїльські політичні кола з метою зробити військову службу в ізраїльській армії обов’язковою для арабських християн. Патріарх Феофіл також потрапляє під вогонь критики за те, що нагороджує медалями офіцерів «окупаційної» (в арабському розумінню) армії.Так дуже часто буває у політиків: заохочуючи одних, викликають вони на себе вогонь критики з боку інших. Даний факт показує ще раз складність положення Єрусалимського Патріархату між кількома вогнями: арабами, ізраїльтянами, еллінами та іншими сторонами, що періодично вступають в черговий конфлікт.

У своїх заявах православні християни на Святій Землі підкреслюють свою арабську ідентичність, згадуючи про партнерство зі своїми братами-мусульманами у справі єдності та захисту інтересів нації. Серед іншого, вони вимагають припинити продаж церковного майна, змінити склад Синоду, включивши арабських членів, та сформувати виборний орган, що складається з священиків та мирян, які б сприяли звичайному управлінню Церквою.

Оскільки напруженість в ізраїльсько-палестинських відносинах залишається високою і на тлі триваючих заворушень через спірну судову реформу прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху, в березні 2023 року в Єрусалимі стався ще один епізод насильства щодо християн. У неділю, 19 березня, двоє радикально налаштованих ізраїльтян увійшли до церкви Гефсиманії у Східному Єрусалимі та напали на єпископа та двох священиків, які брали участь у релігійній службі, намагаючись зіпсувати предмети в церкві. Двох чоловіків спіймали присутні люди.

Єрусалимський православний Патріархат, представлений Патріархом Феофілом III, разом зі Священним Синодом і Братством Гробу Господнього рішуче засудили інцидент, заявивши, що він «не може бути виправданий ні за яких обставин».

За даними Єрусалимського Православного Патріархату, «ця сумна ситуація не викликала жодної відповідної реакції ні на місцевому, ні на міжнародному рівнях, незважаючи на заклики, прохання і протести церков Святої Землі. Тепер до болю ясно, що справжня християнська присутність на Святій Землі знаходиться у великій небезпеці», — йдеться в заяві.Терміново необхідний захист християн. Тому Патріархат знову закликає міжнародне співтовариство негайно втрутитися, щоб забезпечити безпеку і захист християн в Єрусалимі і їх святих місцях, та «вимагає, щоб були прийняті необхідні юридичні заходи проти всіх тих, хто причетний до терористичних злочинів проти будь-якого святого місця».

Стурбованість майже всіх християнських церков погіршенням політичної ситуації на Святій Землі. Протягом останніх місяців християнські лідери на Святій Землі неодноразово попереджали, що їхні громади знаходяться під загрозою вигнання з регіону екстремістськими ізраїльськими радикальними угрупованнями.
Наведемо пару прикладів. 16 грудня 2022 року католицькі Ординарії Святої Землі висловили свою стурбованість з приводу поступового погіршення загальної соціальної та політичної ситуації на Святій Землі, також вказавши на «суперечливі заяви», зроблені деякими політичними лідерами проти «арабської чи іншої неєврейської громади», які, за їхніми словами, суперечать духу мирного та конструктивного співіснування між різними громадами, що складають наше суспільство.

Отже, в умовах останнього сплеску насильства між ізраїльськими силами та палестинцями, патріархи та глави Церков в Єрусалимі повторили свій заклик до деескалації та тривалого врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту.

У квітні 2023 року в період Великодніх свят загострилися конфлікти між Єрусалимським Патріархатом і урядом Ізраїлю. 12 квітня Ізраїльська поліція обмежила кількість віруючих у Храмі Гробу Господнього в Єрусалимі з міркувань безпеки під час православних пасхальних церемоній у суботу, що викликало гнів церковних лідерів, які заявили, що не будуть співпрацювати з силами правопорядку Ізраїлю. «Оскільки в тісних вулицях Старого міста очікується величезне скупчення людей, обмеження, які за останні роки скоротять кількість віруючих до однієї п’ятої, спрямовані на забезпечення безпеки для тисяч віруючих, а також мусульман і євреїв при проведенні власних свят», — повідомили у поліції.

Однак рішення обмежити суботній доступ до Благодатного вогню, найважливішого свята Великодня для Східної Православної Церкви, розлютило церковних лідерів, які вважали це частиною, на їх думку, давніх зусиль Ізраїлю обмежити права та свободи місцевої християнської громади. Скаржачись на «жорсткі» заходи, вони заявили, що не будуть співпрацювати з поліцією.

Цього року чутливість до релігійних свят у Старому місті була особливо високою, оскільки священний для мусульман місяць Рамадан, єврейське свято Песах і Великдень збіглися в період загострення ізраїльсько-палестинської напруженості.

Рішення обмежити суботній доступ до Благодатного вогню, найважливішого свята Великодня для Східної Православної Церкви, викликало гнів церковних лідерів, які вважають це частиною, на їхню думку, давніх зусиль Ізраїлю обмежити права та свободи місцевого населення. Християнська громада. У спільній заяві Грецький Православний Патріара, Кустодій Святої Землі (призначається Ватиканом) та Вірменський Патріархат заявили, що вони «продовжуватимуть підтримувати» свої звичаї та що церемонія проводитиметься так, як це було протягом двох тисячоліть, додавши, що всі богослужіння були запрошені бажаючі.

Ворожість євреїв-фундаменталістів до єрусалимської християнської громади не нова, і від неї страждають всі християни. Священики всіх конфесій розповідають, що їх роками обплювували. З 2005 року християнські святкування Страсного тижня, особливо Вогняної суботи, спричинили військові барикади та жорстоке поводження з боку солдатів і поселенців, причому кількість віруючих, дозволених у храмі Гробу Господнього, різко обмежена, з 11 000 історично під час церемонії Благодатного вогню наразі 1800 з минулого року, влада посилається на безпекові заходи.

Після приходу до влади нового уряду Ізраїлю – найбільш правого та релігійного в його історії – інциденти проти християн в Єрусалимі, як повідомляється, стали більш жорстокими та поширеними. На початку року було осквернено 30 християнських могил на протестантському кладовищі Гора Сіон. У Вірменському кварталі вандали написали на стінах фарбою «Смерть арабам, християнам і вірменам». Саме так через тиск зміцнюється колективна ідентичність – як частина давньої «мозаїки» багатоетнічного, багаторелігійного характеру Єрусалиму, так і як християн у Святій Землі.

Вище ми вже відзначали,що в тих умовах, що склалися, Єрусалимський Патріархат звертається за допомогою до Москви. На наш погляд, це тільки зіпсує його і без того напружені відносини з ізраїльськими урядом.

Треба підкреслити, що зв’язки між Москвою та Єрусалимом перебувають під особливою увагою в останні місяці після російського вторгнення в Україну. Ізраїль намагався пройти по тонкій лінії між Москвою та Києвом, але став справедливо критикувати Росію. Це все бумерангом вдарило по справах церковних.

У квітні 2022 року Росія попросила Ізраїль передати право власності на спірну церкву Олександра Невського в Єрусалимі після того, як передачу, схвалену попереднім урядом Ізраїлю, було зупинено. Храм святого Олександра Невського в Старому місті довгий час був у центрі ізраїльсько-російських напружених переговорів. 30 січня 2023 р Ізраїльський уряд оголосив, що не буде оскаржувати рішення суду про припинення реєстрації власності Російської православної церкви на ім’я російського уряду. Росія тім не менш планує повернути собі право власності на історичні релігійні об’єкти Єрусалиму 19 квітня 2022 Володимир Путін надіслав листа прем’єр-міністру Ізраїлю Нафталі Беннету з проханням дозволити передачу Москві контролю над церквою святого Олександра Невського в християнському кварталі Східного Єрусалиму. Колишній прем’єр-міністр Росії Сергій Степашин оголосив що Путін надішле листа, додавши: «Останні п’ять років Москва працювала над тим, щоб комплекс був переданий під її контроль». Степашин є головою Імператорського православного палестинського товариства, яке відповідає за російські святині в Ізраїлі. «Ми боремося за повернення святого Олександра Невського, і це дуже важко». Ізраїль обережно ставиться до передачі майна в той час, коли Захід запровадив санкції проти Росії. Подвір’я, до складу якого входить храм святого Олександра Невського, знаходиться біля Храму Гробу Господнього. Тому цілком ясно, що права на Храм Олександра Невського Ізраїльський уряд передавати Росії не збирається.

24 березня 2023 Міністерство закордонних справ Росії скористалося можливістю притягнути ізраїльську владу до відповідальності за напад, який стався минулої неділі на церкву Гефсиманії в східному Єрусалимі, вчинений поки що неназваними особами із Ізраїлю. «Ми переконані, що немає і не може бути виправдання таким злочинним діям, і сподіваємося, що влада Ізраїлю дасть однозначну оцінку тому, що сталося, і вживе вичерпних заходів для притягнення винних до відповідальності та запобігання повторення подібних нападів у майбутньому», – заявила в п’ятницю речниця МЗС Росії Марія Захарова в офіційній заяві, переданій палестинським інформаційним агентством Wafa. Захарова підкреслила «глибоку стурбованість» Москви статусом християн в Єрусалимі.

Отже, не припиняючи вторгнення в Україну, російські офіційні речники активно вказували на ймовірні порушення прав людини в тих країнах, включаючи Ізраїль, які надали демократичному уряду в Києві дипломатичну підтримку та гуманітарну допомогу. Захарова обурено засудила напад в Єрусалимі наприкінці тижня, коли Міжнародний кримінальний суд (МКС) висунув російському президенту Володимиру Путіну звинувачення у військових злочинах і злочинах проти людяності, скоєних російськими військами в Україні.
Не наводячи жодних конкретних випадків, вона заявила, що «кількість антихристиянських інцидентів останнім часом зросла загрозливими темпами, оскільки об’єктами нападів стали церкви, кладовища різних християнських конфесій, священнослужителів і ченців».

Церква Гетсиманії — також відома як Церква всіх націй — розташована поруч з Оливковою горою в Єрусалимі. Згідно з християнською традицією, Ісус Христос молився там до свого арешту римською владою. Церква використовується різними християнськими конфесіями, включаючи східні православні церкви та лютеранську церкву.

У нашому короткому нарисі ми навели лише кілька епізодів, які показують складне становище Єрусалимського Патріархату. Раз у раз виникають конфлікти на різному ґрунті: етнічні та мовні (між арабами та греками, які є парафіянами Єрусалимського Патріархату) , до того ж дане протистояння ускладнюється ще й поступками Патріархату єврейському населенню, що гостро-критично сприймається арабами, а також і майновими конфліктами. Наступний момент: в умовах війни Росії проти України Єрусалимська Патріархія зайняла промосковську позицію, що в потенціалі може викликати загострення її відносин з урядом Ізраїлю. До цього варто додати, що хоча сам Патріарх Феофіл третій висловлюється відкрито саме на користь Кирила Гундяєва. Щоб не бути голослівним, наведемо деякі цитати з його заяв. Так, Феофіл ІІІ надіслав листа до Святішого Патріарха Московського та всієї Русі Кирила щодо становища Української Православної Церкви Московського Патріархату. На думку лідера Єрусалимського Патріархату, Українська Церква опинилася в жалюгідному становищі через церковний розкол, який спровокував розлади та братовбивства, конфлікти та біди православної пастви. Від імені Братства Гробу Господнього та від себе Феофіл багаторазово висловлює Патріарху Кирилу підтримку.

У тих геополітичних умовах, що склалися саме зараз, пряма підтримка Московської церкви і непряма підтримка путінського уряду тільки загострить ситуацію, зокрема це призведе до загострення конфліктів між Єрусалимським патріархам та іншими грецькими першо-ієрархами (патріархами Константинополя і Олександрії, а також архієпископ Кіпру), що визнали ПЦУ.

Чи відбудеться «перезавантаження» відносин Єрусалимського Патріарха, по відношенню до Москви, чи підтримає він свій уряд, що підтримав Україну, покаже час.

В історії церкви (в тому числі і Єрусалимської) були прецеденти, коли патріархів знімали з престолу та відправляли в монастир на покаяння. У цьому можуть бути зацікавлені навіть ті, хто з ним та поміж собою конфліктують, тобто і уряд Ізраїлю, і араби-християни, тому що Феофіл виступає одночасно проти їх інтересів. Воістину, історію християнства на Святій Землі з самого її зародження, сповнена несподіваних поворотів.

PC Inform